Життя з нетриманням сечі

На жаль, від нетримання сечі страждає велика кількість жінок у всьому світі. Це поширене захворювання може призвести до мимовільної втрати сечі під час повсякденних дій, таких як сміх, кашель, фізичні вправи або навіть чхання. Жінки частіше стикаються з цією проблемою, ніж чоловіки, і це може трапитися з кожним, незалежно від віку.
Нетримання сечі може мати різні причини, такі як вагітність, операція або інфекція, які можуть послабити тазове дно. Цей стан може бути тимчасовим або постійним, а симптоми можуть варіюватися від легких до важких. Однак усі жінки, які страждають на нетримання сечі, відчувають втрату впевненості в собі та якості життя, що може вплинути на їхній повсякденний спосіб життя.
На жаль, багато жінок уникають ситуацій, які можуть спричинити нетримання сечі, як-от фізичні вправи, плавання, подорожі або навіть прогулянки на свіжому повітрі, згідно з нещодавнім дослідженням. Це може суттєво обмежити їхнє життя та вплинути на психічне здоров’я. Тому в разі нетримання сечі необхідно якомога раніше звернутися по медичну допомогу, щоб почати лікування і поліпшити якість життя. Пам’ятайте, ви заслуговуєте на те, щоб жити повним життям без будь-яких турбот і обмежень.

Розуміння нетримання сечі

Нетримання сечі – це стан, за якого уражається сечовий міхур і його м’язи та м’язи сфінктера уретри, що призводить до мимовільного витоку сечі. М’язи сфінктера уретри це частина гамака м’язів тазового дна. Цей стан частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, через анатомічні відмінності, такі як коротша уретра.
Існує два типи нетримання сечі: нетримання при напруженні та нетримання при позивах. Нетримання при напруженні виникає при тиску на сечовий міхур, що призводить до випадкового сечовипускання. Фізичні дії, такі як кашель, чхання, підняття важких предметів або фізичні вправи, можуть спричинити такий тиск.
Нетримання сечі виникає за раптового і сильного позиву до сечовипускання, що призводить до неконтрольованого витоку сечі. Нетримання сечі може бути спричинене різними факторами, такими як слабкість м’язів таза, гормональні зміни, ушкодження нервів і проблеми із сечовим міхуром. Деякі фактори ризику нетримання сечі включають вагітність, пологи, менопаузу, ожиріння, куріння і старіння.

Стресове нетримання сечі – досить поширене явище, яке виникає, коли м’язи, що підтримують сечовий міхур, стають слабкими. Це може статися з цілої низки причин, як-от пологи, зайва вага, хронічний кашель або фізичні навантаження.
Але якщо у вас постійне нетримання сечі, це може бути ознакою серйознішої проблеми, такої як дефіцит естрогену або опущення матки чи сечового міхура. Необхідно звернутися за медичною допомогою, щоб отримати правильний діагноз і лікування. Пам’ятайте, що завжди є спосіб впоратися зі своїм станом і поліпшити його, тому не соромтесь звертатися по допомогу!

Ступінь тяжкості нетримання сечі
Давайте поговоримо про ступінь слабкості сечового міхура. Опис ступенів дасть вам змогу визначитися, з яким ступенем слабкості ви зіткнулися.
Легка слабкість сечового міхура може проявлятися лише кількома краплями сечі під час фізичного навантаження, чхання або кашлю.
Помірна слабкість сечового міхура може викликати випадковий помірний витік сечі через слабкі м’язи тазового дна або різні захворювання. Це може статися під час або після вагітності чи менопаузи.
Сильна слабкість сечового міхура може призвести до частих і неконтрольованих втрат сечі, хоча рухливість може не порушуватися.
У разі дуже сильної слабкості сечового міхура можуть виникнути сильні раптові позиви до сечовипускання або дефекації, що може обмежити рухливість. Цей тип слабкості сечового міхура іноді може бути пов’язаний із нервовими захворюваннями, такими як хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, інсульт або грижа диска.
Якщо ви відчуваєте будь-які з цих симптомів, не відкладайте візит до лікаря для діагностики та лікування. Ваш лікар може порекомендувати вести щоденник, щоб відстежувати споживання рідини, кількість походів до туалету і випадки нетримання сечі протягом двотижневого періоду.

Діагностика та варіанти лікування
Якщо ви зіткнулися з мимовільним сечовипусканням, важливо звернутися до лікаря, щоб виявити причину й отримати правильне лікування. Ваш лікар буде використовувати різні методи для діагностики цього стану, включно з фізичним оглядом, аналізом сечі, візуалізацією та уродинамічним дослідженням. Останнє являє собою серію тестів, які оцінюють, наскільки добре працюють сечовий міхур і уретра під час зберігання і виділення сечі. Це може допомогти визначити причину нетримання сечі та найбільш підходяще лікування.

Варіанти лікування залежать від типу і тяжкості нетримання сечі. Зміни у способі життя, як-от коригування дієти і фізичних вправ, відмова від подразників сечового міхура, таких як кофеїн і алкоголь, і підтримання здорової ваги, можуть допомогти. Також важливо планувати свої перерви на туалет, щоб уникнути непередбачених ситуацій. Тренування м’язів тазового дна – це неінвазивна процедура, яка може зміцнити м’язи, що підтримують сечовий міхур і уретру. Вправи Кегеля, які включають в себе скорочення і розслаблення м’язів тазового дна, легко виконувати вдома або під керівництвом фізіотерапевта.
Якщо зміна способу життя і тренування м’язів тазового дна не допомагають, лікар може призначити медикаментозне лікування. Ліки можуть допомогти контролювати м’язи сечового міхура або збільшити ємність сечового міхура. Однак важливо пам’ятати, що у ліків можуть бути побічні ефекти, як-от сухість у роті, запори і нечіткість зору. Тому перед початком приймання будь-яких ліків жінкам завжди слід обговорити з лікарем їхні потенційні ризики та переваги.
Частим безоперативним рішенням стає застосування гінекологічних песаріїв (кілець маткових) для корекції нетримання.
У важких випадках може бути рекомендована операція. Існують різні хірургічні процедури, такі як підвішування сечового міхура, слінгові процедури і штучний сфінктер сечового міхура. Тип операції залежить від типу і тяжкості нетримання сечі.
Насамкінець слід зазначити, що мимовільне сечовипускання – це поширений стан, від якого страждають багато жінок. Важливо звернутися до лікаря, щоб визначити основну причину і відповідне лікування. Варіанти лікування включають зміну способу життя, тренування м’язів тазового дна, медикаменти та хірургічне втручання. Пам’ятайте, що не потрібно страждати мовчки. При правильному лікуванні жінки можуть повернутися до повноцінного життя без обмежень.